Вхід Господній в Єрусалим

В Квітну Неділю наша Свята Православна Церква святкує пам’ять дуже важливих хвилин з життя Ісуса Христа, - пам’ять Його торжественного в’їзду в Єрусалим на добровільні страждання. Десь у давній-давнині виголосив пророк Захарія: “Радій вельми, о дочко Сіону! Веселись, о дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе їде, справедливий і повний спасіння, покірний, і верхи на ослі їде, на осляті, на молоденькій ослиці.“ (Зах. 9,9) Це сповнюється сьогодні. Збирається великий натовп народу з усіх сторін Єрусалиму й околиці, щоб зустріти і привітати свого улюбленого і дивного Учителя-Чудотворця. Ще не так давно Він воскресив Лазаря з мертвих, що вже три дні тлів у гробі, і зараз Він вже у всій своїй славі їде в Єрусалим.

Як привітати Його, як ушанувати Його? Хвилюється народ, несе пальмове віття, несе квіти, збираються матері з дітьми, несуть хворих і калік, і натовп росте й росте… І ось Він їде верхи на ослі! Який величний у Своїй безмірній тихості і покорі. Серця всіх наповнюються радістю і любов'ю. Це ж Пророк! Це ж Цар, посланий з Неба! Народ вітає Його радісними привітами:''Осанна! Благословенний, хто йде в ім'я Господнє!'' І цей гучний привіт несеться шумом моря аж у піднебесні простори. Розбурханий натовп кидає віття й квіти вгору з криком: ''Осанна! Осанна! Осанна!'' Натовп біжить поперед Нього, ламає віття пальм, скидає верхню одежу і стелить Йому дорогу. Яка безмежна радість у народі!

Не радується тільки Ісус Христос. З Його очей течуть сльози, бо Він знає, що через декілька днів ці ж люди кричатимуть:''Розпни Його! Розпни!'' А радісні викрики натовпу не вгавають. З міста надходить інший натовп і питає: ''Хто це?'' - ''Це-Ісус Христос, Пророк з Назарету!''- відповідають їм. Біжать напроти фарисеї і, чуючи як діти викрикують''Осанна'', наближаються до Христа і кажуть: ''Чи чуєш, що вони викрикують? Заборони їм!'' А Христос їм промовляє у відповідь: ''Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!'' (Лк. 19,40)

Велике піднесення було у народі. А що ми, дорогі в Христі, робимо сьогодні? Чи згадуємо ми цю подію? Хоч з того часу минуло більше двох тисяч років, але Господь Христос є той Самий колись, вчора і сьогодні. Він вічний. Тому ми сьогодні думкою і серцем з'єднюємося з тими, хто проводжав і вітав Його в Єрусалимі. Ми вітаємо Його, з віттям верби ідемо за Ним. Як вони, так і ми співаємо сьогодні:''Осанна! Благословенний, хто йде в ім'я Господнє! Осанна, спасіння в небі!'' Тепер, мої дорогі, перенесімося нашими думками до тих святих днів страждань Христових, і разом з Христом переживаймо всі ці муки, які Він перетерпів за наші гріхи. Каже Господь:''Хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде і слуга Мій'' (Ів. 12,26) Тож ідімо за Христом в цей святий час, страждаймо з Ним, щоб разом з Ним радуватися Його Воскресінню.

Нехай серце наше наповниться переконанням, що в ці дні Христос страждав і вмер на хресті за наші гріхи. Ми були винуваті, а Він усю провину нашу взяв на Себе. Ми згрішили, а Він нам усе простив. Тому з глибоким співчуттям і пошаною приходьмо на Страсті Христові і на всі служби цього Великого Страсного Тижня. Будьмо правдивими християнами, ідімо слідом за Христом.

Господи Ісусе Христе! Запали серця наші любов’ю, дай нам відчути страждання Твої, щоб з великою радістю поклонитись Святому Твоєму Воскресінню! Амінь.

Прот. Ігор Креховецький.
Rochester, NY